Зацвіла в долині
Зацвіла в долині
Червона калина, Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина, Дівчина-дитина.

Рефрен (2 рази):
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.

Почула дівчина
І в білій свитині, З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину, У гай на долину

Рефрен (2 рази):
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.

Така її доля
Така її доля, о Боже мій милий,
за що Ти караєш її молоду?
за те, що так щиро вона полюбила
козацькії очі - прости сироту.

Кого ж їй любити - ні батька, ні неньки,
одна, як та пташка в далекім краю,
пошли ж Ти їй долю - вона молоденька,
бо люди чужії її засміють.

Щаслива голубка хоч тим, що літає
полине до Бога у хмари спитать
кого ж сиротина, кого запитає,
і хто їй розкаже, де милий вита.

Чи в чистому полі, чи в темному гаї,
чи в бистрім Дунаю коня напува
з другою спізнався, другую кохає
її ж, нещасливу, навік забува

Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
не так воно хоче, як Бог нам дає,
воно жити хоче, не хоче журиться
а думка, мов ворог, жалю завдає.

Така її доля, о Боже мій милий,
за що Ти караєш її молоду?
за те, що так щиро вона полюбила
козацькії очі - прости сироту.

По діброві вітер виє
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу. }2р.

Стан високий, лист широкий -
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке, синіє. }2р.

Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі, }2р.

Подивиться - серце ниє:
Кругом ні билини!
Одна, одна, як сирота
На чужині, гине! }2р.

Летить галка через балку
Летить галка через балку,
Літаючи кряче...
Молодая дівчинонька
Ходить гаєм, плаче. }2р.

Не пускає її мати
Вранці до криниці,
Ані льону брати, ані жита жати,
Ні на вечорниці. }2р.

А в неділю раз пізненько,
Як мати заснула,
Вийшла слухать соловейка,
Мов зроду не чула. }2р.

Вийшла, стала під вербою
Тай дивиться в воду.
Тяжко, мати, важко, мати,
Нащо дала вроду? }2р.

Дала мати чорні брови,
Дала карі очі,
Усе дала, усе дала,
Долі дать не хочеш. }2р.

Садок вишневий коло хати:
"Садок вишневий коло хати"
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

Ой літа орел, літа сизий:
Ой літа орел, літа сизий
Попід небесами;
Гуля Максим, гуля батько
Степами-лісами.

Ой літа орел, літа сизий,
А за ним орлята;
Гуля Максим, ґуля батько,
А за ним хлоп'ята.

Думи мої, думи мої...:
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,-
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,

А я - тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.

Реве та стогне Дніпр широкий:
Реве та стогне Дніпр широкий,
сердитий вітер завива,
додолу верби гне високі,
горами хвилю підійма.

І блідний місяць на ту пору
із хмари де-де виглядав,
неначе човен в синім морі,
то виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,
ніхто ніде не гомонів,
сичі в гаю перекликались,
та ясен раз у раз скрипів.

Заповіт:
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.