Щоби в будні та у свята
Читали віршики малята
Лиш про тебе. А для тебе
Просили милості у неба.

Щоб уклін тобі віддали,
Не лише дарів чекали.
Щоб все дітки розуміли
Й вірить в чудеса хотіли.

Чудотворний Миколаю!
Люблять всі тебе і знають.
Тож дозволь їм привітати
Тебе, любий, з твоїм святом.

Шостого грудня (19 грудня - з врахуванням 13 днів різниці між Юліанським і Григоріанськими календарями) цікаво і зворушливо святкували і святкують Святого Миколая, який був архієпископом міста Миру в Малій Азії. Наш народ здавна вважав Святого Миколая за національного героя. Таємниця цього великого і незмінного культу поміж хрещеним людом пов'язана з жертовною любов'ю до ближнього, добродійством і власним благочестивим прикладом.

Дуже багато збереглося легенд про чудотворний рятунок людей Святим Миколаєм. Вважалося, що Микола Святитель - угодник Божий. В молодості, приборкавши людські пристрасті, віддався він священницькій службі, згодом став ігуменом. По смерті батька розділив майно серед убогих. Палкою молитвою- втихомирив збурене море, що врятувало його супутників і корабель, яким плив на прощу. Міг зцілювати калік, сліпих, недужих, врятувати приречених на страту...

З Візантії культ Святого Миколая поширився по всьому світу. В день святкування було прийнято підкидати посаг дівчині, для того, щоб швидше здійснились її мрії. Відвідування Святим Миколаєм домівок, де були діти, мало виховне значення. І не було обов'язковим, як тепер заведено, щоб у його торбі було багато дорогих подарунків. Усе залежало від того, якого достатку родина. Обходилося іграшкою чи книжечкою. Дітям говорили, що Миколай принесе подарунок лишень тоді, коли вони будуть чемними. Отож, боячись залишитись без гостинця, вони виконували всі побажання Святого — співали, декламували вірші, танцювали, були слухняними. Малеча з нетерпінням чекала ранку, щоб під подушкою знайти дарунок. Були і розчарування: декому припадали тоненькі різки — знак того, що дитина не слухала тата-маму і нічого цього разу не заслужила.

Є СВЯТО ГАРНЕ В УКРАЇНІ

Це свято раз буває в році.
Воно нікого не мине.
Бо Миколай Святий із неба.
В оселю кожну зазирне.

Отець Святий про всіх все знає
Хоч любить нас, та бачить все.
Він чемних, лагідних вітає
І радість їм за це несе.

Прекрасне свято це у грудні
Приносить віру в чудеса.
І знають всі, що в тяжкі будні
Віра у святість все спасе,

У кожній країні є своє свято.
Там - Санта Клаус, в інших - Дід Мороз.
Ми любим Миколая. Нас багато.
Бо з нами - Матір Божа та Ісус Христос!

СВЯТО

І як втішно і цікаво враз відчути -
Миколай їх дім не обминув.
Чом могли в такую ніч заснути,
А Святий нічого не забув?

Лиш одного діткам не збагнути —
Все завмерло й двері на замку.
Як зміг Миколай їх відімкнути,
Звідки взяв він силу отаку?

І безгрішність у очах дитячих!
І чарівна музика бринить.
Й ангелята світ чудовий бачать
Як же свято це не любить?

МИКОЛАЮ, СВЯТИЙ МИКОЛАЮ!

Миколаю, Святий Миколаю!
Благодійність твоя без кінця.
Ти домівки й спокою не маєш,
Та усмішка не сходить з лиця.

Твоє серце гаряче, невтомне
Стукотить через роки і час
В день святий, у ночі напівсонні,
Враз, як ангел, ти линеш до нас.

ПРЕКРАСНИЙ ДЕНЬ

О, Святий отче Миколає,
Про тебе знає кожнеє дитя.
І трепетно, з надією чекає
Твого дарунку й прибуття.

ЧУДОТВОРЕЦЬ

Він все творив добро. І нині творить,
Хоча віддяки ні від кого не чекав.
Тому тихесенько вночі він ходить,
Щоби ніхто його, ніде, ніколи не застав.

Він знав, де радість є, де горе,
Де злидні й голод є щоднини.
І вчасно там своє добро
Під двері клав в якійсь ряднині.

Хоч так давно він жив і так далеко,
Та пам'ята про нього бідний люд.
Всі моляться за нього — в холод й спеку,
слава йде про Чудотворця звідусюд.

***

Був ти скромним, хоч багатим.
Ніс дарунки дітям в хату.
І про гроші ти не дбав,
Лиш би бідний радість мав.

Зневажав людей брехливих,
А цінив благочестивих.
Понад все дітей любив —
Подарунки їм носив.

Скільки вже зійшло століть!
Пам'ятає тебе світ.
Вірить і чека дитина,
Коли настане чудо-днина;

Як ти, Святий Миколаю,
Та у санях роз'їжджаєш
Над містами, над полями
Із ангелами-синами.

***

Знаю, завдяки лиш праці
Буду жить колись в палаці,
Зможу користь приносити
Й краю рідному служити.

В школі я знання здобуду.
Добрим буду я до люду.
Зможу я колись пишатись,
Що на тебе міг рівнятись.

Хочу чудеса творити
І на радість батькам жити!
З твоїх вчинків приклад брати,
Щоб всім щастя дарувати.

Тож-бо, друзі дорогенькі!
Будьмо завжди ми чемненькі,
Не лінуймось, не сварімось —
За науку всі берімось!

А тобі ми, Миколаю,
Всі поклін наш посилаєм.
Щоб у всьому світі діти
Розквітали, наче квіти!

ЧЕКАЮ МИКОЛАЯ

Я так давно листа йому відправив.
Присягся бути чесним й чемним я.
І в день святий повірив.
Тому вдивляюсь в темінь я вікна.

Я з нетерпінням так чекаю -Миколая.
Щось таємниче в цьому є для нас.
Ніхто, ніколи наперед не знає
З чим і в який він прийде час,

Я так безмежно вірю в Миколая.
І знаю, що він бачить всіх і все.
Він ні про кого ні на мить не забуває,
Казковий лет й наснагу нам дає.

ХТО ОТЕЦЬ ТОЙ?

Мама тихо синочку розкаже
Про дідуся того, чаклуна.
На подушку дитина приляже
Й марить буде Святим в своїх снах.

Сон надходить, і він засинає.
Ну а зранку — радість яка:
З-під подушки дарунки виймає —
Збулась мрія-таки малюка!

Поцілунок МИКОЛАЯ

Коли дітки заснуть вже міцненько,
Їм до личка торкнешся легенько,
Поцілуєш морозно, духмяно,
Покладеш під подушку жадане,

Будеш лагідно ти на діток глядіти,
Піклуватись про них і жаліти,
Будеш щастя у сні їм бажати.
І казковим життя пізнавати.

Лише сонця промінчик загляне —
Щезне казка кудись і розтане.
Та для діток цікаві чекання
Обернуться в дарунки й вітання.

ОТАКАЯ НІЧКА ЧАРІВНАЯ

Тую нічечку, ой, дітки як чекають
Та впіймати — ніяк не впіймають.
Загадає дитинка не спати,
Та засне — а казку не дігнати.

Як би тую нічку зупинити,
Все підгледіти і все зрозуміти
Бородатий Миколай мандрує,
Сном міцним і казкою чарує.

Отака-то ніч на Миколая!
Хто проспав — хай іншої чекає!

ГАРНО ЖИТЬ НА СВІТІ

І на нашу землю,
Вічно-грішну землю
Принесуть всім казку
Й радість у житті.

Гарно жить на світі,
Коли сонце світить,
Зорі коли сяють
В синій вишині,

Серце так радіє
І надії зріють.
Здійснюються мрії
У грудневі дні.

Діти вірять в чудо,
Надзвичайне чудо,
Коли нічним небом
Мчить вогненний кінь.

А на ньому в санях
Золотом оббитих,
Миколай долає
Простір й височінь.

Затихає вітер,
Гаснуть зорі.
Всюди сніг біліє.
Місячно надворі.

Натомились очі,
Закрились повіки.
І принишкла нічка
Спить все залюбки.

Та настане ранок,
Ранок довгожданий,
Для всього живого
Стане день жаданий.

І тоді прилине
Казка світанкова.
Розгорне гостинці
Дітвора чудова.

І заграє сонце,
І зрадіє вітер.
Залунають співи,
Зі святом привіти.

Сповняться бажання
І здійсняться мрії.
Святого Миколая
Вітають усії!

ПРИСЯГАЄМ

Нас Миколай з любов'ю привітає.
Ми — Божі дітки. Це він добре знає.
Він знає, що буваєм ми хороші,
Що йдем до школи в сніг, і в дощ, в порошу.

До нас отець Микола завітає.
Він любить сміх і пісню полюбляє.
І ми Святому нині обіцяєм,
Що від нас мама й тато кривди не зазнають.

Ми будем всіх вітати, у дорозі,
Просить здоров'я своїм рідним в Бозі.
Будемо чесні та слухняні з вчителями.
Будем рости у дружбі дні за днями.

Ніколи ми не скривдимо слабкого
І допоможемо ми немічно-убогим.
Ми будем працювать разом з батьками,
Щоб бути славними дочками і синами.

І вчитись будем — вчитись ми зумієм.
І докорить ніхто нам не посміє.
Ми будемо щодня читати книги,
Щоб у незвіданих світів розтали криги.

Сьогодні Миколай до нас крокує.
Він хоче знати: чи того вартуєм?
Тож обіцяєм всіх завжди любити,
І вірить в Бога, і Йому молитись.

Лист до Святого Миколая
Іванка Трешневська

"Святий Отче Миколаю,
Вечір Твій вже наступає,
Пишем, щоб влегшить роботу,
На що маємо охоту...
Соні черевичків треба,
Оля просить—ляльки з неба
Влодко—шаблі золотої,
І рушниці—та нової...
Ну й цукорків— мусиш знати—
Любим страшно ласувати".
Діти лист цей заліпили,
За вікно його вложили,
Все зробили так, як треба
Лист поїхав впрост до неба.

Святий Миколай
Анатоль Курдидик

Ліс. Доріжка біла в полі.
При дорозі, як бабусі,
Верби бідні—сонні,толі,
Казку шепчуть завірюсі.

В хаті мати срібну пряжу ...
На печі дід плечі гріє:
"Діти, я вам щось розкажу
Про царевича та змія".

За хатами на смереках
Віє вітер срібродзвонно:
Їде, їде хтось здалека
Мов санками пароконно.

Ні, не коні - білі крила
Мають легко над санками.
Іде, іде... Хтось ще вила
Тягне ззаду з ланцюжками".

І смереки в хату: "Їде!"
Аж каганчик стрибнув вгору.
"Мамо! Тату! Діду, діду!
Хтось вже стукає знадвору!"

Хтось святий в шибки заглянув,
Аж у хаті ясне сонце!
"Мамо! Ненечко кохана!
Вже Янголи під віконцем!"

А смереки за хатами
І тополі— де стодола:
"Іде, їде саночками
Тут до нас Святий Микола".

Святий Миколай
Роман Завадовім

На небі зорі, зорі,
Поля снігами занесло,
В киреї білій все село,
А місто в світла морі.

По полі вітер віє,
Що вирвався десь з-поміж лоз,
По селах тріскотить мороз,
Але в дітей надії.

У місті та по селах
Сплять діточки у постілках,
І усмішка в них на устах
Щаслива та й весела.

В сні бачать: білі коні
З санками мчаться попід гай,
В санках святитель Миколай,
Санки дарунків повні.

Ось коні вже край хати,
Вже Миколай у хату йде,
Діткам під подушку кладе
Даруночків багато.

В хатині чи в покою
Спиняється Він ще на мить
І діточок благословить
Правицею святою:

- Ростіте, любі діти,
Минайте всі дороги злі,
Для Бога й рідної землі
Хай шлях один вам світить!

А рано, як світає,
Під подушкою вмить рука
Дарунків гарних вже шука
Святого Миколая.

Святий Миколай
Юрій Шкрумеляк

Снігом, снігом та ледами
Ген здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай.

А за ним наш Ангел рідний
Йде крилатий в постільцях,
Він везе дарунки пишні
На новеньких саночках.

Ждуть на ті небесні дари
Українські діточки:
Кожушок потрібний Насті,
Степанкові чобітки.

Павлик — шапочки не має,
Гнат — ні зшитків, ні книжок,
Андрійкові здався б конче
Хоч маленький сердачок.

Діти шепчуть: „Ой, як би то
Миколай нас не забув!
Ой, якби то й нашу хату
Він відвідав, не минув.

Щоб ми всі пішли до школи
Й не боялись морозця,
Щоб не бракло нам ніколи,
Що потрібно до життя".

І зітхає Анґолятко —
Й сумно так Святий сказав:
„Годі всіх обдарувати,
Хоч би все роздав, що мав.

Але будемо просити
Матір Божу в небесах,
Щоб зіслала все, що треба,
для дітей в сільських хатах".

В ніч Святого Миколая
Володимир Масляк

Світять зорі з небосклону,
Скрізь по полі сніг біліє,
Гаснуть світла у віконцях,
А на небі вже зоріє.

Наче довгий срібний пояс
Сяє молочна дорога,
По ній сходять святі з неба
І вертають знов до Бога.

Відчинились в небі двері,
Ясне світло в них сіяє:
Вийшов з врат Святий Микола
І на землю поглядає.

Попереду вийшов ангел,
Такий радий в цю годину,
Взяв Спасителя за руку
І веде його в долину.

І веде його на землю
Та й Святому повідає,
Де є діти українські,
І Святитель там вступає.

Так іде він дім від дому,
Хата в хату, в стріху стріха,
І що руку не простягне,
Діточкам велика втіха.

Бо дарунки з рук Святого
Пливуть щедро без уговку,
Їх складає білий ангел
Сплячим дітям під головку.

Будьте ж чемні, любі діти,
Батькові послушні й нені,
А Спаситель все дарунків
Піднесе вам в святій жмені.

Любіть щиро Україну;
Хто з вас рідну землю любить,
Того божий цей Спаситель
Найщиріше приголубить.

За вас Бога він попросить
Непорочними устами,
І дорогу щастя, долі
Він постелить перед вами.

І учіться, любі діти,
Бо наука вам спасення,
А будучі ваші труди
Для Вкраїни — воскресення.

Святий Миколай над селом
Юрій Шкрумеляк

В темну нічку, десь на хмарах
Задзвеніла гра весела —
То летіли два янголи
Понад українські села.

„Ми ж всі два вже цеї ночі
Стільки світа проходили —
І які були дарунки,
Все роздали, розділили.

— Що ж тепер ми подаруєм?
Наші коші вже порожні.
А ті діти українські —
Красні, милі і побожні.

І сказав молодший янгол:
— Може в небо завернути
І дарунків ще набрати
Й цих дітей не поминути?

Зажурився Свят-Угодник,
Друг дітей, Святий Микола,
І зітхнув, на села глянув
І промовив так спроквола:

„Не забув я, слуги Божі,
Я про них найбільше думав,
Про українську дітвору,
Як з Святого вийшов Двору.

Та не забавки діточі,
Ані ласощі, ні лялі
Їм потрібні, щоб втишити
їхні смутки, їхні жалі.

Я зішлю їм цеї ночі
Ліпші скарби, кращі дари:
Милосердя й Божу ласку
Я несу їм із-за хмари.

Мир і спокій я приношу
В кожну їхню скромну хату,
А в серцях любов їм створю
І надію пребагату.

Хай від нині згода й єдність
Процвіта між ними стиха,
Ці чесноти їх підіймуть,
Оборонять їх від лиха.

В тих чеснотах хай зростають
Пишно, як той лан у жниві,
І хай будуть бодрі й сильні
І могутні, і щасливі".

Так промовив Свят-Микола
І янголи звеселіли,
І крильцями понад села,
Понад ниви зашуміли.

І, злітаючи на хмари,
Вірний край благословили,
І на знак благословіння
Два перця із крил зронили.

Лист від Святого Миколая до чемної дитини

Мамусиній господині,
Що порядок любить все,
Даруночки несу Нині,
Бо дитина на Них жде.
Ой, голубко, моя крале,
Слухай маму все свою, -
То не тільки книжку й лялю,
А й цукорків принесу.

Пісня про Святого Миколая

Ой хто, хто Миколая любить,
Ой хто, хто Миколаю служить,
Тому Святий Миколай
На всякий час помагай,
Миколаю!

Ой хто, хто спішить в Твої двори,
Того Ти на землі і в морі
Все хорониш від напасти, (2)
Не даєш у гріхи впасти,
Миколаю!

Ой хто, хто д'ньому прибігає,
На поміч Його призиває,
Той все — з горя вийде діло,(2)
Охоронить душу й тіло!
Миколаю!

Омофор нам Твій оборона
Одна від біди охорона,
Не дай нам марно пропасти, (2)
Ворогам у руки впасти,
Миколаю!

Побіди врагів наших всюди,
Помічник в скорботах нам будеш.
Хто хоче нас роздорити, (2)
Дай уста їм заціпити,
Миколаю!

Миколаю, молися за нами,
Просимо Тебе зі сльозами,
Ми Тя будем вихваляти, (2)
Ім'я Твоє величати,
Миколаю!

Ой хто, хто Миколая любить
слова пісні, яку співає Оксана Білозір

Тому Святий Миколай
на всякий час помагай, Миколаю

Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну
Ой глянь, глянь на знищену, бідну

Ми Тебе всі люди молим,
Проси в Бога ти їй долі, Миколаю

Ой проси долі для Вкраїни
Ой нехай встане із руїни

Доля щасна най витає
В славі й волі хай сіяє, Миколаю