|
Мама, чи вона людина,
Чи звірятко, чи пташина,
Найвірніше серце має,
Діточок своїх кохає.
По подвірю квочка ходить,
Жовтобоких курят водить,
А в біді бере під крила,
Бо вона їх мати мила.
Ось на сонці біля хати
Сплять маленькі котенята.
Мама-киця на сторожі,
Щоб не скочив пес ворожий.
Мама, чи вона людина,
Чи звірятко, чи пташина
Найвірніше серце має
Любих діток доглядає.
Мама, мама
"Мама! Мама!" - гарне слово!
Тільки скажеш - все готове!
"Мамо кашки" - кашка є.
"Мамо чаю" - вже наллє.
"Мамо, спатки!" - вже роздітий
І на ліжку і накритий.
"Мамо, ніжку завяжи!"
"Мамо, казку розкажи!"
"Мама! Мама" - гарне слово,
Тільки скажеш - все готове!
У твої долоні, мамо
Дарія Б.
Чи зміг би хто порахувати
все, що для нас зробила мати?
Скільки попрала сорочок,
попрасувала спідничок?
Зв'язала шаликів, панчішок,
пришила ґудзиків, застіжок,
скільки обідів нам зварила,
скільки разів вночі накрила?
А скільки "буб" ісцілувала,
примар нічних порозганяла,
скільки казок, скільки пісень
співала нам вночі й удень?
А скільки нам провин простила,
казала битиме й не била,
а скільки посміхнулась на ходу,
як ми впевняли: більше не буду!
За всю цю працю муравлину
щире спасибі в цю хвилину
в твої спрацьовані долоні
сини твої складають й доні.
Моя мама
М. Підгірянка
Снилось мені ясне сонце,
що в хаті світило,-
а то лиш так моя мама
дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
що пестив колося,-
а то мені моя мама
гладила волосся.
Снилась мені ягідочка,
як мід солоденька,
а то мене цілувала
мама дорогенька
Снились мені анґелики,
що в рай мене несли,
а то мене мами ручки
до серця притисли.
Коло неньки
М. Підгірянка
Як то любо, як то мило,
хто іще маленький,
хто побавитись-погратись
може коло неньки!
Ненька візьме на коліна,
злегка погойдає,
гарну казочку розкаже,
пісню заспіває.
Ненька тихо заговорить,
ніжно усміхнеться,
а погладить по голівці-
смуток ввесь минеться.
Як то гарно, як то мило,
хто іще маленький!
тай великому побути
мило коло неньки.
Наші мами
С. Олійник
Пам'ятаймо, милі діти,
пам'ятаймо завжди з вами,
що для нас у всьому світі
найдорожчі - наші мами!
Нам - маленьким і дорослим -
все дають вони з любов'ю:
ніжне серце, світлий розум,
сили нашому здоров'ю.
Як ставали ми на ноги,
перший крок наш був - до мами!
Радість маєм чи тривогу -
серце мами завжди з нами.
Де сини її та дочки -
завжди там вона думками.
Пишем в класі ми на дошці
наше перше слово - мама!
Найдорожчі мамі діти,
дітям мама їх - так само.
Треба вчитись і робити
так, щоб радувати маму!
А як вивчитесь з літами,
вдячні мамі за турботу,
і поїдете від мами
в інший край десь на роботу -
хай усі запам'ятають:
і листи, і телеграми
шліть туди, де їх чекають,
виглядають ваші мами!
У маленькій хатинці, у тихім куточку
Леся Українка, уривок з поеми "Місячна легенда"
У маленькій хатинці, у тихім куточку
мати спить і дитина маленька.
У віконце одчинене линуть з садочка
урочисті пісні соловейка.
Мати спить, над колискою сина схилившись,
певне, пісню малому співала,
а тепер, як приспала його, утомившись,
край його і сама задрімала.
Спить маленький; матусину руку щільненько
обняли рученята дрібнії,
перед ним красні мрії снуються легенько,
невиразні, але чарівнії.
І крізь сон йому чується спів соловйовий,
тонкі пахощі квітів в садочку,
у віконце вривається легіт майовий,
промінь місячний гра на видочку
|